Сільське господарство – тяжкий труд, з цим важко сперечатися. Втім, Державна фіскальна служба (ДФМ) пішла ще далі. ДФС визначила, що фермерські господарства (ФГ) створені для спільного розподілу тяжкого труда між своїми членами. Ніби теж формулювання, яке саме по собі не викликає особливих заперечень.
На практиці справа виглядає абсолютно інакше. ДФС вирішило, що розподіл доходів від діяльності ФГ є розподілом доходу від спільної праці. Розподіл доходу, в свою чергу, виходить з визначення виплати дивідендів.
Нагадаємо, що ФГ, як і всі інші платники податку за спрощеною системою четвертої групи при виплаті дивідендів фізичним особам за такими ставками:
– ПДФО за спеціальною ставкою 9%; та
– військовий збір за ставкою 1,5%.
Звичайно, що така дискримінація не має нічого спільного із податковим режимом, який встановлено для всіх аграріїв не залежно від обраної організаційно-правової форми (з найбільш поширених – ТОВ/СТОВ, ПП, ПрАТ тощо). Цікаво одержати думку фіскалів і щодо СВК.
Зменшити ризик донарахування податків на дивіденди ФГ (і великою ймовірністю СВК) можна, на нашу думку, в як мінімум в два способи:
- визначити в статуті ФГ/СВК розмір внеску кожного з членів і зазначити, що членам ФГ/СВК виплачуються саме дивіденди; та/або
- ще більш радикальний спосіб: реорганізувати ФГ/СВК в іншу організаційно-праву форму, наприклад, ТОВ.